Освітня подорож -семінар "Україна- Польща"
Учасники семінару
В Пшемислі
У Львові
Нещодавно
мені поталанило прийняти участь в
освітній подорожі по теренах Західної
України та Польщі, організованій
Українським Центром вивчення історії
Голокосту, з яким я співпрацюю уже
декілька років. Хоча слово «поталанило»
не зовсім підходить, адже ця подорож
стала таким собі бонусом за проведену
роботу. В травні цього року моя учениця(
зараз- студентка Київського Університету
ім. Шевченка) Халімон Богдана виборола
два третіх місця в конкурсі робіт про
Голокост: одне- за дослідницьку роботу
і друге- за фільм про Голокост на
Коропщині. І ось у жовтні цього року був
організований семінар- подорож. 15
учасників, вчителів та викладачів з 10
областей України мали можливість не
тільки побувати в різних містечках
України та Польщі, але і краще ознайомитися
з певними аспектами та особливостями
історії Голокосту на даних територіях.
Під час подорожі ми відвідали пам’ятні
місця у Львові, побували у Раві- Руській
та Жовкві. У Львові побували в Янівському
концтаборі, Центрі міської історії та
відкритому музеї «Територія Терору».
А потім була Польща…Чотири дні ми мали
можливість знаходитися в чудовому місті
Любліні. Історикам добре відоме це
місто, в якому була укладена унія про
об’єднання Польщі та Литовського
князівства і утворення Речі Посполитої.
Люблін полонив моє серце старим містом,
своїми замками, вичурними будинками,
фонтанами і своєрідною чарівною
атмосферою. Саме в Любліні знаходиться
потужний музей «Брама Гродська» -
унікальне місце, де зібрані незвичайні
експонати з історії міста, де вивчається
кожна вулиця, кожний будинок. А якщо
згадати про 43тис. знищених євреїв міста
в часи ІІ світової війни- то в музеї
заведена папка на кожну загиблу людину
і ведеться робота, щоб віднайти будь-яку
інформацію про цих людей. «Брама Гродська»
розташована в самому центрі старого
міста, тож і мешканці міста, і туристи,
яких тут надзвичайно багато, можуть не
тільки зайти в музей, але тут же пообідати,
випити чашку кави та навіть побачити
виставу на історичну тематику. Та
повернемось до нашої подорожі. Всі дні
в Польщі ми фактично перебували на
«колесах», тобто побували в багатьох
місцях, де знаходилися так звані «фабрики
смерті» по знищенню євреїв та інших
народів . Шокуюче враження справив табір
смерті в Белжеці, де за 9 місяців було
знищено 450 тис. людей. Врятувались тільки
двоє. Коли бачиш це поле у 6га , усіяне
тисячами каменів різної форми, здається,
що це душі невинно убієнних і стає дійсно
моторошно. За околицею Любліна знаходився
і відомий всім концтабір Майданек площею
270 га. Зараз там створено меморіальний
музей- комплекс, який учасники семінару
також мали змогу відвідати. Ми пройшли
всю ту дорогу, Чорну дорогу, якою йшли
бранці; бачили бараки, крематорій , печі,
в яких спалювали тіла; працювали з
архівними матеріалами. В «Брамі Гродській»
відбулась презентація книги польського
історика Р. Кувалека «Табір смерті в
Белжеці», на яку запрошена була і наша
група. Всі учасники семінару прослухали
також цілий цикл лекцій як українських,
так і польських істориків; отримали
ексклюзивні видання в подарунок. А саме
головне – це нові друзі-однодумці, нові
враження і неоціненний досвід та знання.
Крім
того, була можливість порівняти вшанування
пам’яті
жертв Голокосту в Україні та Польщі.
Слід віддати належне польській стороні.
В них ведеться систематична послідовна
робота всіх інституцій, як державних,
так і громадських. Для прикладу: в
шкільній програмі з історії України
вивченню Голокосту приділяється тільки
один із пунктів одного уроку, навіть не
урок. В Польщі виділено 14 уроків з історії
та 9 уроків з мови . Крім того, рекомендовано
(а в деяких містах обов’язкове)
проведення екскурсій до місць знищення
євреїв. Я вже не говорю про так звану
«публічну історію». У Любліні по всьому
місту можна побачити і таблички на
тротуарах «Тут було гетто», і написи на
стінах, мостах, східцях про єврейську
історію. В Україні ця робота тільки
зароджується і то в основному це Львів,
терени Західної та Центральної України.
На державному рівні згадують хіба що
під час вшанування якихось трагічних
дат. Ця тема , тема Голокосту-
забута, непотрібна , незручна. Можливо
тому і виник військовий конфлікт на
Донбасі , і Крим втратили, бо не виносимо
уроків із минулого, не шануємо пам’яті,
а можливо не хочемо знати всієї правди
про нашу історію. А історія Голокосту-
це теж наша історія, частинка нашої
історії, яку потрібно якщо не знати, то
хоча б належно шанувати пам'ять про його
жертви.
